П`ятниця, 29.03.2024, 17:56
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Мій сайт

Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

10:49
Виховний захід "Нам жити і пам’ятати"

         Роки, обпалені війною… Чи близькі вони нам? Від слова війна пече у скронях... Оце і все? Якщо для нас це  лихо тільки на словах, і ми не можемо до глибини самостійно усвідомити усю муку, біль і божевілля тих років, то це, можливо, і на краще, але історія відбулася.

        Живуть ще спогади і житимуть до безкінечності, бо є ще люди, яким пече від слова війна не тільки у скронях, а і у серці, у кожній клітині тіла, у невиліковній рані – душі. Ці люди ще поряд з нами – це наші дідусі, бабусі, їхні батьки.

        Чи не замислювалися ви, чому у них очі глибокі-глибокі і сумні-сумні, чому їхня радісна посмішка швидше нагадує гримасу болі, чому на сьогоднішні життєві негаразди вони реагують незрозумілим поглядом, адже ми – нове покоління -- і не підозрюємо, що таке справжні «негаразди»?

 

 

 

Переглядів: 400 | Додав: konstanschool | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: